Стаття

ПОНЯТТЯ ЛАПІДАРНОСТІ ЯК ОЗНАКИ МОВНОЇ ЕКОНОМІЇ Дзикович О.В.

доцент, к. філол. н., КПІ ім. Ігоря Сікорського

Постановка проблеми.

Мова є унікальним комунікативним кодом для соціуму, вона є динамічною системою, постійно зазнає змін та трансформується у відповідності до актуальних потреб суспільства в цілому та кожного окремого індивідуума. Основними проблемними питаннями, яким присвячені дослідження останніх років, є оцінка, аналіз та інтерпретація змін, відповідно до різноманітних чинників, що впливають на мову під час її теоретичного трактування та практичного використання.

У всіх процесах та явищах мовних змін (на фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному чи стилістичному рівнях), що є результатом утворення, зникнення або модифікації елементів, потрібне специфічне кодування мови з метою відтворення нових ідей та концепцій або асимілювання та адаптації іншомовних запозичень, незалежно від ступеня свідомої або несвідомої залученості користувачів мови до зазначених процесів.

Одним із потужних стимулів, що викликають мовні зміни, є тенденція, що отримала назву «мовної економії» (О. Есперсен) або «закону економії мовних зусиль» (А. Мартіне), оскільки лаконічність мови цінувалась ще з часів Давньої Греції. Давньогрецькі оратори приділяли багато уваги стислості, зрозумілості та раціональності добору мовних засобів і викладу інформації. Швидкий розвиток інформаційних технологій, зміни у культурній, політичній, ідеологічній та інших сферах суспільства обумовлюють прискорений темп життя сучасної людини та безпосередньо екстраполюються і впливають на мову.

Ключові поняття та категорії такого явища, як мовна економія, жваво та глибоко досліджуються останнім часом лінгвістами у різних сферах сучасних наукових пошуків.

Аналіз сучасних досліджень. Концептуальні розробки лінгвістичної економії знаходимо в останніх сучасних працях низки дослідників.

Так, у праці Оксани Попкової [Попкова!] здіснено короткий аналіз поняття мовної економії, а також причин його виникнення. Зокрема розглядаються деякі аспекти медіатекстів, що впливають на медіаграмотність сучасного реципієнта. Вплив є очевидним, а тому правильність розуміння короткої вербальної форми є запорукою успішної медіаграмотності.

Нові прояви мовної економії детально окреслю Марина Навальна [], аналізуючи найуживаніші універбати, які функціонують у мові інтернетних видань і слугують способом формування семантично містких і лексично стислих новотворів на основі словосполучень та описових зворотів.

У дослідженні інтралінгвальних чинників, що впливають на функціонування нового формату медіатекстів та визначають їхню психологію, Дмитро Сизонов [] акцентує свою увагу зокрема на законі економії мовних ресурсів, що виявляється у пошуках більш вдалих (коротких) мовних конструкцій.

Ґрунтовне та дуже глибоке дослідження проводить сучасна мовознавчиня Юлія Макарець, яка в синхронічному та діахронічному аспектах робить широкий огляд питання про принцип економії в мові та мовленні. Спираючись на праці І.О. Бодуена де Куртене, В.О. Богородицького, Г. Пауля, П. Пассі, О. Єсперсена, В.Г. Адмоні, Л. Блумфілда, А. Мартіне, Є.Д. Поливанова, М. Граммона, Р.О. Будагова, Б.П. Дюндика, Б.О. Серебреннікова, В.В. Єлькіна та інших, вона підсумовує, що принцип лінгвістичної економії полягає в редукції формального вияву мовного сегмента (зі збереженням його семантичного наповнення) для полегшення власних мовленнєвих (а часом і когнітивних) зусиль, шляхом чого досягається оптимізації передачі інформації. Він (принцип) є одним з важливих чинників підтримання рівноваги мовної системи, у якій одночасно діє тенденція до надмірності: разом вони становлять діалектичну єдність, що певною мірою визначає напрям та особливості розвитку мови. Те чи те явище, зумовлене дією принципу економії в мові, виникає первинно в мовленні індивіда й лише з часом за умови повторюваності може бути закріплене в мовній системі, зумовлюючи в ній якісні зміни. Принцип економії є загальномовним поняттям і виявляється на всіх рівнях мовної системи, але конкретні його прояви зумовлені особливостями кожної окремої мови [Макарець 168].

Аналізуючи практичні реалізації принципу мовної економії та визначаючи основні її ознаки, вважаємо за доцільне виокремити такі, як стислість, змістовність, лаконічність, влучність, семантична компресія та прегнантність. Саме ці поняття є центральними концептами під час аналізу таких типів малоформатних текстів, як реклама, анотація, заголовок, оголошення, анонс тощо.

Суміжним поняттям до вищеназваних, а також центральним у нашій науковій розвідці, – є лапідарність, що, на наш погляд, доповнює ряд ознак мовної економії.

Метою роботи є стислий огляд сучасних наукових пошуків, де лапідарність, як лінгвістичний термін згадується та вживається у мовознавчих дослідженнях.

Основний виклад. У словнику-довіднику філолога «Основні стилістичні поняття і категорії» знаходимо таке визначення: Лапідарний стиль – короткий виразний стиль; втілення у кількох словах глибокої думки [6, c. 72].

Також, у «Словнику сучасної лінгвістики: поняття і терміни» лексема «лапідарний» трактується таким чином: Лапідарний (лат. lapidaries від lapis – камінь) – 1) який стосується написів на кам’яних пам’ятниках; 2) перен. стислий, чіткий, виразний [5, c. 124].

Розглянемо тепер приклади використання цього терміну в сучасних лінгвістичних роботах, щоб переконатись у доцільності та перспективності його вживання у мовознавчих студіях для позначення стислості та щільності висловлювання з метою мовної економії.

Так, у своїй праці про стилістику німецького концентрованого та короткого оповідання, Ріхтер О. зазначає, що головною стильовою тенденцією в сучасній світовій белетристиці є символізація і підтекстний характер мови, що цілком відповідає таким провідним екстралінгвістичним факторам, як лапідарність форми при глибині змісту [9, c. 110]. За його словами, найбільш відчутне це в малих епічних формах (притча, історична новела, анекдот, новела тощо). В цьому контексті досліджуване нами поняття ототожнюється із семантичною компресією. 

В своїй дисертації за темою «Когнітивно-дискурсивна реконструкція комунікативних девіацій в українсько- і німецькомовних відео-інтерв’ю» пані Дяків Х. згадує лапідарність висловлювань як одну з причин комунікативних девіацій [4, c. 108], адже зручність висловлювання для продуцента, обумовлена його стислістю, часто може стати причиною комунікативної невдачі під час сприйняття цього висловлювання реципієнтом.

Бутко Л. визначає лапідарність – як одну з центральних здатностей нарізнооформлених прийменників передавати різні відтінки думок, маючи на увазі швидкість і точність продукції інформації [1, c. 61].

В своїй науковій статті про головні стильові функції речень-періодів у сучасному стислому німецькому оповіданні Волошук В. наголошує, що лапідарність є одним із засобів ущільнення, який виконує текстоутворюючу функцію. [2, c. 218].

Досліджуючи просодичні особливості актуалізації структурно-фабульних елементів текстів англомовних притч, Тараненко Л. позначає цей жанр як типовий текст малої форми з концентрованим викладом змісту, де немає місця для розгортання емоцій при зростанні прагматичного потенціалу завдяки використанню лише лапідарної інформації, необхідної для відтворення алегоричного образу та моделі певної ситуативної поведінки [10, c. 159].

З огляду на оптимізацію міжмовної комунікації у сфері права та медицини, Тягнирядно Є. та Дунаєв О. зауважують, що лапідарність забезпечує «сухість» та лаконічність фахових мов завдяки відображенню лише фактичної основи певних обставин і обґрунтуванню фактів [11, c. 34; 3. c. 76].

Цікавий погляд на центральне поняття нашої роботи має мовознавчиня Конторчук Г., яка аналізує у свої працях конотації синтаксичних одиниць у поезії Олега Ольжича. Вона стверджує, що основою особливо багатозначної образності й водночас лаконічності вислову є внутрішній динамізм і авторська модальність, яка досягається завдяки лапідарності думки [7, c. 253].

Лапідарність та обірваність думки виділено також у монографії Монахової Т. як інструменти прийому пермутації – одного із головних засобів «боротьби» пост-модерністського дискурсу проти літературних умовностей реалізму й модернізму [8, c. 180].

Висновок. Коротка вибірка вживань терміну «лапідарність» вищеперерахованими науковцями у представлених лінгвістичних контекстах дає нам право говорити про актуальність, наукову популярність та релевантність використання цього поняття. Подальшою перспективою розробки цього мовного явища можуть стати наукові розвідки текстової лінгвістики з огляди на шляхи реалізації лапідарності в конкретних мовленнєвих жанрах.